„ Я з вами, всім серцем я з вами”

В.М.Сосюра – наш земляк

Мета. Ознайомити учнів із життєвим шляхом і поетичною творчістю В.Сосюри,

виховувати в учнів гордість за наші національні таланти, почуття любові

до рідної землі; донести до дитячих сердець через поетичне слово красу рідної

землі, любов В Сосюри до рідного краю, утверджувати думку, що без такої любові

не може бути справжньої духовності людини.

Обладнання. Портрет В.М.Сосюри, вишитий рушник, тематичні ілюстрації, виставка

книг В.Сосюри, грамзаписи.

Учитель. Дорогі друзі! Перший місяць нового року давно вважають місяцем В.М.Сосюри. Доброю традицією в нашому місті і в нашій школі проходять в січні місяці сосюринські читання. І тому сьогодні ми з вами зібралися для того, щоб ще раз згадати славне ім’я нашого поета – земляка В.М.Сосюру.

Не помилюсь, якщо скажу, що кожний з нас розуміє В.Сосюру по – різному. Для одного він – ніжний лірик, для іншого – сучасний поет. Для мене В.М.Сосюра – це мій поет – земляк, поет, який багато написав про свій степ, про Лисиче над Дінцем, содовий завод, Третю Роту...

Так ніхто не кохав,

Як поет наш - великий земляче.

Так ніхто не писав

Про Дінець і Лисиче моє.

Пролетіло століття, та хвиля дінцевая плаче

І бентежить серця, і у римах його виграє.

За Дінцем тумани обіймають високії трави.

Він це бачив, любив, відчував кожен подих весни,

І не міг не писати. Його надихали отави

І дівочії очі, що бачив поет уві сні.

Пам’ятають лани його, Рота замріяна Третя,

Робітнича Гора і стежини, що йдуть до Дінця.

Промайнуло століття – поет перейшов у безсмертя.

І співають нащадки, Сосюрою гоють серця.

Так ніхто не кохав. Раз у тисячу літ це буває.

Всесвіт в пору святу випромінює згусток чуття,

І воно на землі одного із людей вибирає,

Хто на крилах душі передасть те чуття в майбуття!

Учениця.

В.М.Сосюра народився на станції Дебальцеве в січні 1998 року.

Спогади В.Сосюри.

„Народився я о десятій годині ранку шостого січня. Народився на тиждень раніше. Це було так. Мати на останнім місяці вагітності виходила з вагона, і її ударив в живіт гострим кутом скрині якийсь пасажир. Він це зробив ненавмисне. Але мені від того було не легше. Коли мати побачила чорну голівку, крикнула: „Чорт!” – і знепритомніла. Ось так я з’явився на світ.”

Учениця.

Згодом, після тяжких поневірянь та тривалих мандрів, у пошуках кращого життя сім’я переїхала у Третю Роту, де й минуло дитинство та юність майбутнього поета. Батько ледве зводив кінці з кінцями, тому брався за кайло і спускався в шахту добувати вугілля, був землеміром, чорноробом, будівничим, учителем.

Спогади В.Сосюри.

„Моя мати була чорна, мов циганка. Вона була красуня. Її смагляві тонкі риси, темно – карі очі, чорні, аж жагучі, мов крила летючих птиць, красиво загнуті брови. Мама була чудесно збудована. У неї було чорне , аж до синяви волосся, і вся вона була, як зоряна і пристрасна пісня.”

Учень.

З ранніх літ Володимир Сосюра пізнав ціну заробленого шматка хліба. З 11 років працює то в бондарній майстерні, то на содовому заводі, то в шахті. В ті часи Сосюра написав свій перший вірш.

Я закоханий в синь океану,

В свіжий дух, що пливе од ріллі,

А ще дужче – у зорі рум’яні,

Рідні зорі моєї землі.

Учениця.

А потім вибухнула Велика Жовтнева соціалістична революція, почалася громадянська війна і Велика Вітчизняна. Всі ці роки В.Сосюра писав вірші, які співалися й читалися бійцями, а потім з’являлися в пресі.

Зброєю слова воював поет в роки Великої Вітчизняної війни. Грізно і суворо пісня В.Сосюри виховувала мужність і відвагу, запалювала серця воїнів – фронтовиків, людей в тилу і на окупованій території вірою в нашу перемогу.

Літературний монтаж

Пил і вітер у обличчя. Десь Донець, сади, Лисиче –

то мене Вкраїна кличе на кривавий, смертний бій.

Я лечу туди безсонно, а навколо – гони, гони,

і в блакиті мріяній тоне край башкирський.

Коли додому я прийду

В годину радісно – побідну,

Я на коліна упаду,

І поцілую землю рідну.

Вона прийшла, прийшла визвольна година,

як музика, братам звучить гарматний грім,

і з попелу встає безсмертна Україна,

і руки простяга визвольникам своїм.

Учень.

І після війни, і в мирний час кожний рядок поезії В.Сосюри співає про любов до Батьківщини, до рідної України. Закликом до майбутнього покоління, до нас стали хвилюючі рядки вірша „Любіть Україну”.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Учитель.

Житимуть на землі інші люди. Нові імена співців ще прикрасять наш рідний край, але серед них світитиме і зігріватиме душу повне людської любові і краси ім’я Володимира Сосюри. Він залишився у Лисичанську назавжди. У 1998 році вся наша країна відзначала сторіччя з дня народження. Наше місто було центром сосюринського свята (учитель знайомить з газетою „Новый путь» за 14 січня 1998 року. Зачитує виступ сина поета В.В.Сосюри)

Ми щасливі тим, що можемо називати себе його земляками, що його талант народився і зріс на рідній Донбаській землі. Ми пишаємося тим, що ім’я відомого поета, його творчість привертала увагу вчора, приваблює і сьогодні.

Учениця.

Земляче наш, поете ніжний,

Твоє Лисиче над Дінцем

В промінні сонця, вітрі свіжім

Цвіте оновленим лицем.

Пройдись по вулицях барвистих,

По площах, здавна дорогих,

Тебе зустріне твоє місто

Парадом вікон молодих.

Заводів шумом красномовним,

Натхненням в серці і руках,

І ритмом часу невгамовним,

І віри полум’ям в очах.

В майбутнє кроком величавим,

І теплим земляка співцем,

Про світлий день, про нові справи,

Про мирне небо над Дінцем.

Учитель.

Ось і підійшла до кінця наша зустріч з поетом – земляком В.М.Сосюрою. але я знаю, що ще не раз ми будемо звертатися, вивчати і захоплюватися поезією В.Сосюри.

(учні читають вірші В.Сосюри).

Кiлькiсть переглядiв: 276

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.